поморщити

ПОМО́РЩИТИ, щу, щиш, док., що.

1. Те саме, що змо́рщити.

Пігловський у буцегарні розв'язав ремінь на руках старого, бридливо поморщив носа (М. Стельмах).

2. Утворити брижі на поверхні води;

// Утворити заглибини, складки; покоробити.

Не одну добу сувору Пережила вона [верба] – літа ішли, Поморщили вітри й порвали кору, Гілля її вузлами заплели (Л. Первомайський).

◇ (1) Помо́рщити постоли́, заст. – пошити, зробити постоли.

Потім в хаті поморщив [Йосип] добре постоли Собі в дорогу (Т. Шевченко);

Приніс [Дрімайло] дві пари постолів: мабуть, сам поморщив їх з старих халяв чи з свинячих шкурлатків (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. поморщити — помо́рщити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поморщити — -щу, -щиш, док., перех. 1》 Те саме, що зморщити. 2》 Утворити брижі на поверхні води. || Утворити заглибини, складки; покоробити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поморщити — МО́РЩИТИ (робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо; утворювати брижі перев. на поверхні води), ЗМО́РЩУВАТИ, БРИ́ЖИТИ (перев. поверхню води); НАМО́РЩУВАТИ (шкіру обличчя або якоїсь його частини). — Док.: змо́рщити, помо́рщити, збри́жити, намо́рщити.  Словник синонімів української мови
4. поморщити — ПОМО́РЩИТИ, щу, щиш, док., перех. 1. Те саме, що змо́рщити. Пігловський у буцегарні розв’язав ремінь на руках старого, бридливо поморщив носа (Стельмах, І, 1962, 432). 2. Утворити брижі на поверхні води; // Утворити заглибини, складки; покоробити.  Словник української мови в 11 томах
5. поморщити — Поморщити, -щу, -щиш гл. Поморщить, сморщить. Чуб. V. 1106.  Словник української мови Грінченка