поморщений

ПОМО́РЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до помо́рщити.

Лице, Недавно ще поморщене грижею І втомою, тепер мов просіяло (І. Франко);

– То як, Левку? – націлюються на нього поморщені прихованим лукавством бровенята (М. Стельмах);

Одна [з гуцулок] дала унучі [онучі], друга постоли, файно поморщені та пофарбовані (Г. Хоткевич).

2. у знач. прикм. Який поморщився.

Отець Артемій позіхнув і негарно роззявив свого широкого рота, широко розтягнувши поморщені синюваті уста (І. Нечуй-Левицький);

Марія жадібно, не зводячи очей, дивилася в сухе, поморщене обличчя столітньої баби (А. Головко);

// Утворити брижі на поверхні води.

Поморщене плесо ріки то сліпуче лисніло, то, стужавівши, матово грало сонячним пилом (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. поморщений — помо́рщений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поморщений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поморщити. 2》 у знач. прикм. Який поморщився.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поморщений — ЗМО́РШКУВАТИЙ (вкритий зморшками), ЗМО́РЩЕНИЙ, ПОМО́РЩЕНИЙ, МОРЩА́ВИЙ рідше, МО́РХЛИЙ рідше, ПОБРИ́ЖЕНИЙ рідше, ПОБА́БЧЕНИЙ розм. рідко, БАБКУВА́ТИЙ діал. Зморшкувате сухеньке обличчя розгладилось, проясніли очі (П.  Словник синонімів української мови
4. поморщений — ПОМО́РЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до помо́рщити. Лице, Недавно ще поморщене грижею І втомою, тепер мов просіяло (Фр., X, 1954, 370); — То як, Левку?...  Словник української мови в 11 томах