поморщений

ПОМО́РЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до помо́рщити.

Лице, Недавно ще поморщене грижею І втомою, тепер мов просіяло (Фр., X, 1954, 370);

— То як, Левку?— націлюються на нього поморщені прихованим лукавством бровенята (Стельмах, I, 1962, 54);

Одна [з гуцулок] дала унучі [онучі], друга постоли, файно поморщені та пофарбовані (Хотк., II, 1966, 15).

2. у знач. прикм. Який поморщився.

Отець Артемій позіхнув і негарно роззявив свого широкого рота, широко розтягнувши поморщені синюваті уста (Н.-Лев., IV, 1956, 41);

Марія жадібно, не зводячи очей, дивилася в сухе, поморщене обличчя столітньої баби (Головко, II, 1957, 148);

Поморщене плесо ріки то сліпуче лисніло, то, стужавівши, матово грало сонячним пилом (Стельмах, І, 1962, 411).

Значення в інших словниках

1. поморщений — помо́рщений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поморщений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поморщити. 2》 у знач. прикм. Який поморщився.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поморщений — ПОМО́РЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до помо́рщити. Лице, Недавно ще поморщене грижею І втомою, тепер мов просіяло (І. Франко); – То як, Левку? – націлюються на нього поморщені прихованим лукавством бровенята (М.  Словник української мови у 20 томах
4. поморщений — ЗМО́РШКУВАТИЙ (вкритий зморшками), ЗМО́РЩЕНИЙ, ПОМО́РЩЕНИЙ, МОРЩА́ВИЙ рідше, МО́РХЛИЙ рідше, ПОБРИ́ЖЕНИЙ рідше, ПОБА́БЧЕНИЙ розм. рідко, БАБКУВА́ТИЙ діал. Зморшкувате сухеньке обличчя розгладилось, проясніли очі (П.  Словник синонімів української мови