помучитися

ПОМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Мучитися якийсь час.

Три дні помучився [Степан] .. та й віддав Богу душу (Г. Хоткевич);

Данило знову плакав, але Герус уже не будив його. – Хай помучиться хоч у сні перед волею (М. Стельмах);

Помучитись прийдеться З усім тим [перекладом] не на жарт (Леся Українка);

Катрі з великим клунком важко й протиснутися на тротуарі .. То, помучившись трохи, звернула за ріг і вийшла на паралельну глуху вулицю (А. Головко).

2. Змучитися (про всіх або багатьох).

Часом, коли всі ми помучилися і сиділи тихо, віддихаючи [відпочиваючи] де-будь у холодку, Митро .. починав оповідати нам казку (І. Франко).

Словник української мови (СУМ-20)