помучити

ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що.

1. Мучити якийсь час.

– Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе... (Григорій Тютюнник);

Петя помучив нас, потім притягнув обох ближче до себе і пояснив: – У нього [Феді] є таємниця (І. Рябокляч).

2. Муками довести до знемоги всіх або багатьох.

Значення в інших словниках

1. помучити — пому́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помучити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Мучити якийсь час. 2》 Муками довести до знемоги всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помучити — ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Мучити якийсь час. — Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе… (Тют.  Словник української мови в 11 томах
4. помучити — Помучити, -чу, -чиш гл. Помучить, измучить. Що воно за чоловік був так помучений. Рудч. Ск. II. 149.  Словник української мови Грінченка