помучити

ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Мучити якийсь час.

— Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе… (Тют., Вир, 1964, 537);

Петя помучив нас, потім притягнув обох ближче до себе і пояснив: — У нього [Феді] є таємниця (Ряб., Жайворонки, 1957, 185).

2. Муками довести до знемоги всіх або багатьох.

Значення в інших словниках

1. помучити — пому́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помучити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Мучити якийсь час. 2》 Муками довести до знемоги всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помучити — ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. 1. Мучити якийсь час. – Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе...  Словник української мови у 20 томах
4. помучити — Помучити, -чу, -чиш гл. Помучить, измучить. Що воно за чоловік був так помучений. Рудч. Ск. II. 149.  Словник української мови Грінченка