помучити

Помучити, -чу, -чиш

гл. Помучить, измучить. Що воно за чоловік був так помучений. Рудч. Ск. II. 149.

Значення в інших словниках

1. помучити — пому́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помучити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Мучити якийсь час. 2》 Муками довести до знемоги всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помучити — ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. 1. Мучити якийсь час. – Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе...  Словник української мови у 20 томах
4. помучити — ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Мучити якийсь час. — Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе… (Тют.  Словник української мови в 11 томах