помучити
ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Мучити якийсь час.
— Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе… (Тют., Вир, 1964, 537);
Петя помучив нас, потім притягнув обох ближче до себе і пояснив: — У нього [Феді] є таємниця (Ряб., Жайворонки, 1957, 185).
2. Муками довести до знемоги всіх або багатьох.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помучити — пому́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- помучити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Мучити якийсь час. 2》 Муками довести до знемоги всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помучити — ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. 1. Мучити якийсь час. – Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе... Словник української мови у 20 томах
- помучити — Помучити, -чу, -чиш гл. Помучить, измучить. Що воно за чоловік був так помучений. Рудч. Ск. II. 149. Словник української мови Грінченка