1. Словник української мови у 20 томах

помучити

ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що.

1. Мучити якийсь час.

– Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе... (Григорій Тютюнник);

Петя помучив нас, потім притягнув обох ближче до себе і пояснив: – У нього [Феді] є таємниця (І. Рябокляч).

2. Муками довести до знемоги всіх або багатьох.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помучити — пому́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помучити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Мучити якийсь час. 2》 Муками довести до знемоги всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помучити — ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Мучити якийсь час. — Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе… (Тют. Словник української мови в 11 томах
  4. помучити — Помучити, -чу, -чиш гл. Помучить, измучить. Що воно за чоловік був так помучений. Рудч. Ск. II. 149. Словник української мови Грінченка