помучитися

ПОМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Мучитися якийсь час.

Три дні помучився [Степан] .. та й віддав богу душу (Хотк., І, 1966, 70);

Данило знову плакав, але Герус уже не будив його. — Хай помучиться хоч у сні перед волею (Стельмах, II, 1962, 231);

Помучитись прийдеться З усім тим [перекладом] не на жарт (Л. Укр., І, 1951, 38);

Катрі з великим клунком важко й протиснутися на тротуарі.. То, помучившись трохи, звернула за ріг і вийшла на паралельну глуху вулицю (Головко, II, 1957, 385).

2. Змучитися (про всіх або багатьох).

Часом, коли всі ми помучилися і сиділи тихо, віддихаючи де-будь у холодку, Митро.. починав оповідати нам казку (Фр., І, 1955, 260).

Значення в інших словниках

1. помучитися — пому́читися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помучитися — [поумучиетиес'а] -чус'а, -чиес':а, -чиец':а, -чац':а; нак. -уц':а, -учтеис'а  Орфоепічний словник української мови
3. помучитися — -чуся, -чишся, док. 1》 Мучитися якийсь час. 2》 Змучитися (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. помучитися — ПОМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Мучитися якийсь час. Три дні помучився [Степан] .. та й віддав Богу душу (Г. Хоткевич); Данило знову плакав, але Герус уже не будив його. – Хай помучиться хоч у сні перед волею (М.  Словник української мови у 20 томах