помірно

ПОМІ́РНО.

Присл. до помі́рний.

Говорить [дама Ломицького] помаленьку і небагато і немало: саме помірно (І. Нечуй-Левицький);

Безбородько перестав курити, хоч і так курив дуже помірно (Ірина Вільде);

Сіно на ділянках з болотяними, дуже зволоженими ґрунтами містить менше поживних речовин, .. ніж сіно з ділянок помірно зволожених (з наук. літ.);

Воно [серце] так помірно, так жорстоко рахує хвилини і стискається таким болем і мукою... (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. помірно — помі́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. помірно — Присл. до помірний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помірно — ПОМІ́РНО. Присл. до помі́рний. «Гарна, здорова, моторна, й тиха на вдачу, й хазяйновита… Говорить помаленьку і небагато і немало: саме помірно» (Н.-Лев., VI, 1966, 6); Безбородько перестав курити, хоч і так курив дуже помірно (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах
4. помірно — Помірно нар. 1) Въ пору, въ мѣру, какъ разъ. Мнж. 190. 2) Умѣренно.  Словник української мови Грінченка