помірно —
помі́рно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
помірно —
Присл. до помірний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
помірно —
ПОМІ́РНО. Присл. до помі́рний. Говорить [дама Ломицького] помаленьку і небагато і немало: саме помірно (І. Нечуй-Левицький); Безбородько перестав курити, хоч і так курив дуже помірно (Ірина Вільде); Сіно на ділянках з болотяними...
Словник української мови у 20 томах
помірно —
ПОМІ́РНО. Присл. до помі́рний. «Гарна, здорова, моторна, й тиха на вдачу, й хазяйновита… Говорить помаленьку і небагато і немало: саме помірно» (Н.-Лев., VI, 1966, 6); Безбородько перестав курити, хоч і так курив дуже помірно (Вільде, Сестри..
Словник української мови в 11 томах