Великий тлумачний словник сучасної мови

помірно

помі́рно

Присл. до помірний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. помірно — помі́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. помірно — ПОМІ́РНО. Присл. до помі́рний. Говорить [дама Ломицького] помаленьку і небагато і немало: саме помірно (І. Нечуй-Левицький); Безбородько перестав курити, хоч і так курив дуже помірно (Ірина Вільде); Сіно на ділянках з болотяними...  Словник української мови у 20 томах
  3. помірно — ПОМІ́РНО. Присл. до помі́рний. «Гарна, здорова, моторна, й тиха на вдачу, й хазяйновита… Говорить помаленьку і небагато і немало: саме помірно» (Н.-Лев., VI, 1966, 6); Безбородько перестав курити, хоч і так курив дуже помірно (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах
  4. помірно — Помірно нар. 1) Въ пору, въ мѣру, какъ разъ. Мнж. 190. 2) Умѣренно.  Словник української мови Грінченка