поміщати
ПОМІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., кого, що.
1. Надавати місце чому-небудь, розташовувати, розміщувати щось де-небудь.
* Образно. Я з власного серця і крові Творив собі радісний світ, Щоб скарб весь своєї любові У нім помістити як слід (І. Франко);
// Повністю вміщувати щось.
Всі яблука помістили в ящик.
2. Надавати приміщення кому-небудь для проживання; поселяти.
Ділячи студентів по номерах, їх знов мішали між собою, поміщаючи навіть земляків окроми [окремо] (І. Нечуй-Левицький);
Син Хадамайзера може попасти до гімназії, хоч і буде знати погано, бо батько помістив його у вчителя й платить тому вчителеві по сімдесят п'ять карбованців на місяць (Г. Хоткевич);
А під ґанком, в будинку, де нас помістили, спокійно висиджувала діточок дика качка (Остап Вишня);
// Улаштувати кого-небудь у якусь установу, заклад.
Хвору перевезли до дільничної лікарні і помістили там на тривалий час (з газ.).
3. Друкувати, публікувати де-небудь щось.
Коли б Ви все-таки прийшли до думки, що “Невідомого” містити не можна, бо небезпечно, то вже перекладайте “П'ятизлотника”, хоч мені не хотілось би поміщати його (М. Коцюбинський);
Будьте ласкаві помістити у Вашому журналі “Світ” отсю подяку (В. Стефаник);
[Степан:] Мою особу з кращим наїзником московського іподрому в усіх газетах помістили (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)