поміщиця

ПОМІ́ЩИЦЯ, і, ж.

Жін. до помі́щик.

В поміщиці росли двоє хлопчиків. Взяли сиротину до покоїв, щоб було з ким гратися паничам (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. поміщиця — помі́щиця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поміщиця — -і. Жін. до поміщик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поміщиця — ПОМІ́ЩИЦЯ, і, ж. Жін. до помі́щик. В поміщиці росли двоє хлопчиків. Взяли сиротину до покоїв, щоб було з ким гратися паничам (Тулуб, В степу.., 1964, 261).  Словник української мови в 11 томах