понаколювати

ПОНАКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.

1. Розколюючи, наготувати багато трісок, дров і т. ін.

2. Працюючи з чимсь гострим, поколоти собі руки, пальці.

Без наперстка шила, та як пальці понаколювала (Сл. Б. Грінченка);

// Гострим інструментом і фарбою нанести на поверхню шкіри узор, узори, напис, написи і т. ін. (про багатьох); нанести багато узорів, написів і т. ін.

Адаменківці понаколювали собі груди, і в кожного на грудях зоря, і це був їхній партійний квиток власного взірця (Ю. Яновський);

[Романюк:]На руках, на грудях в молодості понаколювали [моряки] собі баришень (О. Корнійчук).

3. Настромити багато чого-небудь на щось гостре.

Понаколювати чеки.

Значення в інших словниках

1. понаколювати — понако́лювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понаколювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Розколюючи, наготувати багато трісок, дров і т. ін. 2》 Працюючи з чимсь гострим, поколоти собі руки, пальці. || Гострим інструментом і фарбою нанести на поверхню шкіри узор, узори, напис, написи і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понаколювати — ПОНАКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Розколюючи, наготувати багато трісок, дров і т. ін. 2. Працюючи з чимсь гострим, поколоти собі руки, пальці. Без наперстка шила, та як пальці понаколювала (Сл. Гр.  Словник української мови в 11 томах
4. понаколювати — Понако́лювати, -люю, -єш гл. Наколоть (во множествѣ). Без наперстка шила, та як пальці понаколювала. Пирятин. у.  Словник української мови Грінченка