понаколювати

понако́лювати

-юю, -юєш, док., перех.

1》 Розколюючи, наготувати багато трісок, дров і т. ін.

2》 Працюючи з чимсь гострим, поколоти собі руки, пальці.

|| Гострим інструментом і фарбою нанести на поверхню шкіри узор, узори, напис, написи і т. ін. (про багатьох); нанести багато узорів, написів і т. ін.

3》 Настромити багато чого-небудь на щось гостре. Понаколювати чеки.

Значення в інших словниках

1. понаколювати — понако́лювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понаколювати — ПОНАКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що. 1. Розколюючи, наготувати багато трісок, дров і т. ін. 2. Працюючи з чимсь гострим, поколоти собі руки, пальці. Без наперстка шила, та як пальці понаколювала (Сл.  Словник української мови у 20 томах
3. понаколювати — ПОНАКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Розколюючи, наготувати багато трісок, дров і т. ін. 2. Працюючи з чимсь гострим, поколоти собі руки, пальці. Без наперстка шила, та як пальці понаколювала (Сл. Гр.  Словник української мови в 11 томах
4. понаколювати — Понако́лювати, -люю, -єш гл. Наколоть (во множествѣ). Без наперстка шила, та як пальці понаколювала. Пирятин. у.  Словник української мови Грінченка