поналивати

ПОНАЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Налити багато чого-небудь у багатьох місцях; наливши, утворити багато чогось у багатьох місцях.

Аж чудно, далебі, мені! Ну, що їм від того прибуде, Як дощ поналива води? (Л. Глібов);

Поналивав зеленаві калюжі дощ, .. в лісовій глушині (Ю. Яновський);

// Наповнити багато чого-небудь рідиною.

Сухобрус поналивав чарки, і всі випили й стали ще веселіші (І. Нечуй-Левицький);

// безос.

Виїжджали з Криничок по добрій санній дорозі, а повернулись уже по весняному бездоріжжю: вода підступала з-під снігу, поналивало балки (О. Гончар).

2. безос. Набратися соком (про бруньки, плоди, зерно і т. ін.).

На гілках уже скрізь поналивало бруньки (І. Франко).

3. перен., розм. Упоїти багатьох.

Набігли волосні в хату, де саме гульня йшла. Чіпка зараз до їх [них]. Поналивав так, що ледве додому рачки долізли (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. поналивати — поналива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поналивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Налити велику кількість чого-небудь у багатьох місцях; наливши, утворити велику кількість чогось у багатьох місцях. || Наповнити велику кількість чого-небудь рідиною. || безос. 2》 безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поналивати — ПОНАЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Налити багато чого-небудь у багатьох місцях; наливши, утворити багато чогось у багатьох місцях. Аж чудно, далебі, мені! Ну, що їм від того прибуде, Як дощ поналива води? (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
4. поналивати — Поналива́ти, -ва́ю, -єш гл. Налить (во множествѣ). Поналивала у казани оливи і понаставляла у піч. Рудч. Ск. II. 152. Ну що їм від того прибуде, як дощ поналива води? Гліб.  Словник української мови Грінченка