понаобіцювати
ПОНАОБІ́ЦЮВАТИ, юю, юєш, док., що, розм.
Наобіцяти комусь багато чого-небудь; наобіцяти багатьом.
– Ну, скажи мені, .. тереми їм [людям] понаобіцював? – докірливо крикнув Едмунд (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)ПОНАОБІ́ЦЮВАТИ, юю, юєш, док., що, розм.
Наобіцяти комусь багато чого-небудь; наобіцяти багатьом.
– Ну, скажи мені, .. тереми їм [людям] понаобіцював? – докірливо крикнув Едмунд (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)