понапинати

ПОНАПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Напнути що-небудь (про багатьох); напнути багато чогось.

Понапинали [діти] сорочки на коліна, продихають на шибках ясні кружечки (С. Васильченко);

// Натягнувши, закріпити багато чого-небудь.

Понапинати дроти;

// Поставити, влаштувати багато чого-небудь (наметів, тентів і т. ін.).

2. розм. Надягти що-небудь (про багатьох); надягти багато чогось.

Увечері дівчата й молодиці зарані збирались біля паркана. Повмиваються ото після сапання, хусточки біленькі курениками понапинають (І. Микитенко);

Монтери понапинали плащі-дощовики і лазили по стовпах (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. понапинати — понапина́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понапинати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Напнути що-небудь (про багатьох); напнути багато чогось. || Натягнувши, закріпити багато чого-небудь. Понапинати дроти. || Поставити, влаштувати багато чого-небудь (палаток, тентів і т. ін.). 2》 розм. Надягти що-небудь (про багатьох); надягти багато чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понапинати — ПОНАПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Напнути що-небудь (про багатьох); напнути багато чогось. Понапинали [діти] сорочки на коліна, продихають на шибках ясні кружечки (Вас., II, 1959, 144); // Натягнувши, закріпити багато чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
4. понапинати — Понапина́ти, -на́ю, -єш гл. То-же, что и напнути, но во множествѣ. В хаті у їх світиться ще; глянув я в вікно, та нічого не бачу, бо вікна понапинані. Борзна.  Словник української мови Грінченка