понапускати
ПОНАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Напустити куди-небудь багатьох.
Дід Григорій понапускав на дзвіницю парубків, так вони як ужарять польки, ну, не можна встояти в вівтарі (І. Микитенко);
– Який це чорт понапускав товару в садок? (І. Нечуй-Левицький);
// Дозволити мешкати у будинку, квартирі і т. ін. багатьом.
Вона понапускала у будинок квартирантів;
// Напустити куди-небудь багато чогось.
Приїхав раз з сусідом пан у гай І Щук звелів у став понапускати (Л. Глібов);
– Мамо, ось гляньте – гляньте, хто воно стільки золотих квіточків [квіточок] на воду понапускав? (С. Васильченко).
2. Спустити, звісити багато чого-небудь на щось.
Понапускати кучері на лоб.
Словник української мови (СУМ-20)