понапускати

ПОНАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Напустити куди-небудь багатьох.

Дід Григорій понапускав на дзвіницю парубків, так вони як ужарять польки, ну, не можна встояти в вівтарі (І. Микитенко);

– Який це чорт понапускав товару в садок? (І. Нечуй-Левицький);

// Дозволити мешкати у будинку, квартирі і т. ін. багатьом.

Вона понапускала у будинок квартирантів;

// Напустити куди-небудь багато чогось.

Приїхав раз з сусідом пан у гай І Щук звелів у став понапускати (Л. Глібов);

– Мамо, ось гляньте – гляньте, хто воно стільки золотих квіточків [квіточок] на воду понапускав? (С. Васильченко).

2. Спустити, звісити багато чого-небудь на щось.

Понапускати кучері на лоб.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me