понапускати
ПОНАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Напустити куди-небудь багатьох.
Дід Григорій понапускав на дзвіницю парубків, так вони як ужарять польки, ну, не можна встояти в вівтарі (Мик., Кадильниця, 1958, 58);
— Який це чорт понапускав товару в садок? (Н.-Лев., II, 1956, 59);
// Дозволити мешкати у будинку, квартирі і т. ін. багатьом.
Вона понапускала у будинок квартирантів;
// Напустити куди-небудь багато чогось.
Приїхав раз з сусідом пан у гай І Щук звелів у став понапускати (Гл., Вибр., 1957, 79);
— Мамо, ось гляньте — гляньте, хто воно стільки золотих квіточків [квіточок] на воду понапускав? (Вас., Незібр. тв., 1941, 36).
2. Спустити, звісити багато чого-небудь на щось.
Понапускати кучері на лоб.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понапускати — понапуска́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понапускати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Напустити куди-небудь багатьох. || Дозволити мешкати у будинку, квартирі і т. ін. багатьом. || Напустити куди-небудь багато чогось. 2》 Спустити, звісити багато чого-небудь на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понапускати — ПОНАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Напустити куди-небудь багатьох. Дід Григорій понапускав на дзвіницю парубків, так вони як ужарять польки, ну, не можна встояти в вівтарі (І. Микитенко); – Який це чорт понапускав товару в садок? (І. Словник української мови у 20 томах
- понапускати — Понапускати, -каю, -єш гл. Напустить. І щук звелів у став понапускати. Гліб. 42. Сякий-такий бродяг понапускав. Чуб. II. 330. Словник української мови Грінченка