1. Словник української мови Грінченка

понапускати

Понапускати, -каю, -єш

гл. Напустить. І щук звелів у став понапускати. Гліб. 42. Сякий-такий бродяг понапускав. Чуб. II. 330.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понапускати — понапуска́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понапускати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Напустити куди-небудь багатьох. || Дозволити мешкати у будинку, квартирі і т. ін. багатьом. || Напустити куди-небудь багато чогось. 2》 Спустити, звісити багато чого-небудь на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понапускати — ПОНАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Напустити куди-небудь багатьох. Дід Григорій понапускав на дзвіницю парубків, так вони як ужарять польки, ну, не можна встояти в вівтарі (І. Микитенко); – Який це чорт понапускав товару в садок? (І. Словник української мови у 20 томах
  4. понапускати — ПОНАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Напустити куди-небудь багатьох. Дід Григорій понапускав на дзвіницю парубків, так вони як ужарять польки, ну, не можна встояти в вівтарі (Мик., Кадильниця, 1958, 58); — Який це чорт понапускав товару в садок? (Н. Словник української мови в 11 томах