понасипати

ПОНАСИПА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОНАСИ́ПУВАТИ, ую, уєш, док., чого.

1. Насипати багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Коли ж бо тут коло колії та не знати якого лиха понасипали каміння (Л. Мартович);

– От бачиш, понасипали скла, бісові задрипанці. Все бояться, щоб їх не покрали (М. Руденко).

2. Насипаючи, наповнити багато посудин, мішків і т. ін.

Петро понасипав усі три мішки [зерна] (Б. Грінченко);

Юруш з жадобою кинувся на червінці й понасипав собі усі кишені (І. Нечуй-Левицький);

// Налити чи накласти страви в багато посудин.

Титар зняв казан і понасипав кулішу в миски (І. Нечуй-Левицький).

3. Насипаючи, спорудити, утворити багато чого-небудь.

Коли-то їх [могили] понасипали? Кого там люде [люди] поховали? (Т. Шевченко);

Вони [фашисти] зробили собі з нашого села фортецю. Понасипали снігові кучугури, полили їх водою, щоб стала крига (Ю. Яновський);

// безос.

Глибоким снігом позаносило колись зелені гори, у садку поміж деревом понасипало кучугури (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. понасипати — понасипа́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понасипати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Насипати багато чого-небудь, у багатьох місцях. 2》 Насипаючи, наповнити багато посудин, мішків і т. ін. || Налити чи накласти страви в багато посудин. 3》 Насипаючи, спорудити, утворити багато чого-небудь. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понасипати — ПОНАСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Насипати багато чого-небудь, у багатьох місцях. Коли ж бо тут коло колії та не знати якого лиха понасипали каміння (Март., Тв., 1954, 436); — От бачиш, понасипали скла, бісові задрипанці.  Словник української мови в 11 томах
4. понасипати — Понасипа́ти, -па́ю, -єш гл. Насыпать (во множествѣ). Треба на всіх чотирох углах понасипати по купці жита. Чуб. І. 101.  Словник української мови Грінченка