понаставляти
ПОНАСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОНАСТА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.
1. Наставити багато чого-небудь.
Було, пані кам'яних цяцьок понаставляє, чарочок, мисочок з зеленого, з червоного скла (Марко Вовчок);
Незабаром подали й вечеряти, понаставляли тих потрав. Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич (О. Стороженко).
2. Встановити багато чого-небудь (про щось небажане).
Понаставляли тут верствів [верстов], що й розминутись трудно (прислів'я);
Розумні ви люди, А нічого не знаєте! То понаставляли Ті фігури он для чого: Щоб люди не крали Води з річки – та щоб нишком Піску не орали, Що скрізь отам За Тясьмою (Т. Шевченко);
// розм. Побудувати багато споруд.
Понаставляли скрізь дорожних знаків.
3. Підставити багато чого-небудь.
Понаставляти жмені.
4. Спрямувати щось на кого-, що-небудь (про багатьох).
5. кого, розм. Призначити багатьох на якісь посади, роботи і т. ін.
Все військо зараз розписали.., Полковників понаставляли, Дали патенти сотникам (І. Котляревський);
– Воду, кажу, крадуть селяни з .. колодязів... Вже й об'їждчиків нових понаставляли – однаково не каються... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)