понатруджувати

ПОНАТРУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., що, розм.

Тривалою, важкою дією або працею натомити, натрудити до болісного стану все тіло або окремий його орган.

Понатруджували, понатирали діти ноги поки дійшли до міста (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. понатруджувати — понатру́джувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понатруджувати — Понатруджувати, -джую, -єш гл. То-же, что и натрудити, но во множествѣ.  Словник української мови Грінченка