поначіплювати

ПОНАЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНАЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що.

1. Причепити до чого-небудь багато чогось, у багатьох місцях.

Сашко .. вів її [машину] поволі, за всіма правилами, дивно оглядаючи круглі знаки, що їх поначіплювала міліція на стовпах (В. Кучер).

2. Навішати на що-небудь багато чогось.

Поначіпляє [чоловічок] ото тих чіпців на палицю з дзвінком, прикріпленим до її горішнього кінця посеред різнобарвних скиндячок, і йде собі тротуаром довкола ринку (І. Франко);

// Настромити на що-небудь багато чогось.

Ми порозмотували вудки, поначіпляли наживку на гачки (Л. Смілянський).

3. розм. Надягти на себе що-небудь (про багатьох); надягти багато чогось.

– Ви людина освічена. Це зараз запримітиш навіть під отим латаним дрантям, що ви поначіплювали на себе (І. Нечуй-Левицький);

Як великою вже стала, Я сім плахт поначіпляла, Довгі кісоньки взяла У віночок заплела (Л. Глібов).

Значення в інших словниках

1. поначіплювати — поначі́плювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поначіплювати — -юю, -юєш і поначіпляти, -яю, -яєш, док., перех. 1》 Причепити до чого-небудь багато чогось, у багатьох місцях. 2》 Навішати на що-небудь багато чогось. || Настромити на що-небудь багато чогось. 3》 розм. Надягти на себе що-небудь (про багатьох); надягти багато чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поначіплювати — Поначі́плювати, -чі́плюю, -чі́плюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поначіплювати — ПОНАЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНАЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. 1. Причепити до чого-небудь багато чогось, у багатьох місцях. Сашко..  Словник української мови в 11 томах
5. поначіплювати — Поначіплювати, -люю, -єш гл. Нацѣпить (во множествѣ). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе. Левиц. Пов. 143. Поначіплювано густо струни золотії. К. МБ. 141.  Словник української мови Грінченка