поначіплювати
ПОНАЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНАЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.
1. Причепити до чого-небудь багато чогось, у багатьох місцях.
Сашко.. вів її [машину] поволі, за всіма правилами, дивно оглядаючи круглі знаки, що їх поначіплювала міліція на стовпах (Кучер, Трудна любов, 1960, 232).
2. Навішати на що-небудь багато чогось.
Поначіпляє [чоловічок] ото тих чіпців на палицю з дзвінком, прикріпленим до її горішнього кінця посеред різнобарвних скиндячок, і йде собі тротуаром довкола ринку (Фр., III, 1950, 55);
// Настромити на що-небудь багато чогось.
Ми порозмотували вудки, поначіпляли наживку на гачки (Сміл., Сашко, 1954, 73).
3. розм. Надягти на себе що-небудь (про багатьох); надягти багато чогось.
— Ви людина освічена. Це зараз запримітиш навіть під отим латаним дрантям, що ви поначіплювали на себе (Н.-Лев., V, 1956, 296);
Як великою вже стала, Я сім плахт поначіпляла, Довгі кісоньки взяла У віночок заплела (Гл., Вибр., 1951, 215).
Словник української мови (СУМ-11)