поневолювати
ПОНЕВО́ЛЮВАТИ, юю,юєш, недок., ПОНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що.
1. Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі.
Не вперше бачило [місто] під своїми стінами ворожі навали, що йшли грабувати, поневолювати і спустошувати російську землю (П. Кочура);
Вона [боротьба] не припинялась і тоді, коли польська шляхта на чолі з Пілсудським поневолила всі землі Західної України (І. Цюпа);
// Ставити кого-небудь у залежність, створювати необхідність діяти певним чином (про що-небудь).
Мануфактурний поділ праці приводить до того, що духовні потенції матеріального процесу виробництва протистоять робітникам як чужа власність і сила, що поневолює їх (з наук. літ.).
2. тільки док., заст. Змусити кого-небудь чинити щось проти своєї волі.
Поневолила дочку заміж (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)