Словник української мови в 11 томах

поневолювати

ПОНЕВО́ЛЮВАТИ, юю,юєш, недок., ПОНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі.

Англія століттями поневолювала Ірландію.. (Ленін, 24, 1972, 348);

Не вперше бачило [місто] під своїми стінами ворожі навали, що йшли грабувати, поневолювати і спустошувати російську землю (Кочура, Зол. грамота, 1960, 134);

Вона [боротьба] не припинялась і тоді, коли польська шляхта на чолі з Пілсудським поневолила всі землі Західної України (Цюпа, Назустріч.., 1958, 32);

// Ставити кого-небудь у залежність, створювати необхідність діяти певним чином (про що-небудь).

Мануфактурний поділ праці приводить до того, що духовні потенції матеріального процесу виробництва протистоять робітникам як чужа власність і сила, що поневолює їх (Маркс, Капітал, т. І, кн.І,1952, 363).

2. тільки док., заст. Змусити кого-небудь чинити щось проти своєї волі.

Поневолила дочку заміж (Сл. Гр.).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. поневолювати — понево́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поневолювати — Уярмлювати, закріпачувати, упокорювати, підкоряти, підбивати, робити рабами, накидати ярмо, запрягати в ярмо, сов. закабалювати; док. ПОНЕВОЛИТИ, (кого) о. скувати пута <�кайдани> на кого.  Словник синонімів Караванського
  3. поневолювати — див. підкорювати  Словник синонімів Вусика
  4. поневолювати — -юю, -юєш, недок., поневолити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі. || Ставити кого-небудь у залежність, створювати необхідність діяти певним чином (про що-небудь). 2》 тільки док., заст. Змусити кого-небудь чинити щось проти своєї волі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поневолювати — ПОНЕВО́ЛЮВАТИ, юю,юєш, недок., ПОНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що. 1. Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі. Не вперше бачило [місто] під своїми стінами ворожі навали, що йшли грабувати, поневолювати і спустошувати російську землю (П.  Словник української мови у 20 томах
  6. поневолювати — ПОНЕВО́ЛЮВАТИ кого, що (позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі), ЗНЕВО́ЛЮВАТИ, УЯ́РМЛЮВАТИ (УЯРМЛЯ́ТИ), ЗАКАБАЛЯ́ТИ рідше, ЗАНЕВО́ЛЮВАТИ заст., розм., РАБУВА́ТИ ким, чим, діал.; ПОКРІПА́ЧУВАТИ (робити кріпаком). — Док.  Словник синонімів української мови