поневолювати
ПОНЕВО́ЛЮВАТИ, юю,юєш, недок., ПОНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі.
Англія століттями поневолювала Ірландію.. (Ленін, 24, 1972, 348);
Не вперше бачило [місто] під своїми стінами ворожі навали, що йшли грабувати, поневолювати і спустошувати російську землю (Кочура, Зол. грамота, 1960, 134);
Вона [боротьба] не припинялась і тоді, коли польська шляхта на чолі з Пілсудським поневолила всі землі Західної України (Цюпа, Назустріч.., 1958, 32);
// Ставити кого-небудь у залежність, створювати необхідність діяти певним чином (про що-небудь).
Мануфактурний поділ праці приводить до того, що духовні потенції матеріального процесу виробництва протистоять робітникам як чужа власність і сила, що поневолює їх (Маркс, Капітал, т. І, кн.І,1952, 363).
2. тільки док., заст. Змусити кого-небудь чинити щось проти своєї волі.
Поневолила дочку заміж (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)