поневіряти
ПОНЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.
1. ким. Знущатися.
Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік! (І. Франко).
2. що. Притамовувати, заглушувати.
Він поневіряв усяке лихо словом веселим, вона – розсудливим (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)