поневіряти —
-яю, -яєш, недок., діал. 1》 неперех., ким. Знущатися. 2》 перех. Притамовувати, заглушувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поневіряти —
ПОНЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. ким. Знущатися. Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік! (І. Франко). 2. що. Притамовувати, заглушувати. Він поневіряв усяке лихо словом веселим, вона – розсудливим (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
поневіряти —
ПОНЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. неперех., ким. Знущатися. Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік! (Фр., II, 1950, 77). 2. перех. Притамовувати, заглушувати. Він поневіряв усяке лихо словом веселим, вона — розсудливим (Вовчок, І, 1955, 166).
Словник української мови в 11 томах
поневіряти —
Поневіря́ти, -ря́ю, -єш гл. Пренебрежительно обращаться. МВ. (О. 1862. І. 93). Вірувала вона в мене тогді, як люде мною поневіряли. К. МХ. 5.
Словник української мови Грінченка