поневірятися

ПОНЕВІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок.

1. Терпіти труднощі, зазнавати мук, знущань.

Нехай мене лучче [краще] понесуть на марах, ніж я маю поневірятись та терпіти од своїх дітей, од своєї рідні! (І. Нечуй-Левицький);

– О діти, діти!.. весь вік поневірятись вам по наймах... За що? (Г. Косинка);

* Образно. Тепер я на який час покинула перекладати, – нехай-но ще дещо своє покінчу, а то так бідне поневіряється (Леся Українка).

2. ким, над ким, діал. Знущатися.

Мало ще мною люди поневірялися, всю силу забрали, всю кров виссали, а тепер ще дитину оддай їм... Не дочекають... (М. Коцюбинський);

[Хвилимон (одпихає стражників):] Люде добрі, громадяне!.. Та доки ж поневірятиметься над нами всяка погань?.. (М. Кропивницький).

3. Довгий час перебувати де-небудь без особливого бажання в пошуках істини, спокою і т. ін.

Я довго поневірялася, ходячи до чиновників, аж доки не знайшла відповіді на своє питання (з газ.).

Значення в інших словниках

1. поневірятися — (проживати у важких умовах, не маючи постійного пристановища), бідувати, тулятися, намучитися.  Словник синонімів Полюги
2. поневірятися — поневіря́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. поневірятися — див. БІДУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
4. поневірятися — див. бідувати  Словник синонімів Вусика
5. поневірятися — -яюся, -яєшся, недок. 1》 Терпіти труднощі, зазнавати мук, знущань. 2》 ким, над ким, діал. Знущатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. поневірятися — БІДУВА́ТИ (жити в біді, горі; зазнавати біди, горя), ГОРЮВА́ТИ підсил. Професор Стожар бідував без дочки (І. Нехода); — І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові (М. Коцюбинський). — Пор. натерпі́тися...  Словник синонімів української мови
7. поневірятися — Поневіря́тися, -ря́юся, -ря́єшся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. поневірятися — ПОНЕВІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок. 1. Терпіти труднощі, зазнавати мук, знущань. Нехай мене лучче [краще] понесуть на марах, ніж я маю поневірятись та терпіти од своїх дітей, од своєї рідні! (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
9. поневірятися — Поневірятися, -ряюся, -єшся гл. Жить въ несчастіи, тяжелой жизнью. Будеш, з своєю дитиною поневірятись. Син мій буде щасливійший, не буде так поневірятись, як я оттут. Левиц. І. 66.  Словник української мови Грінченка