пониділий
ПОНИ́ДІЛИЙ, а, е, розм.
1. Змучений від нудьги, жалю, туги (про багатьох).
Мати лежала важко хвора. Пониділі діти тулилися одне до одного, не відаючи, як зарадити горю (В. Стефаник).
2. Виснажений, кволий (про багатьох).
Холодні пониділі руки лежали складені хрестом на грудях на гаптованій білим шовком сорочці і тримали жовту свічку (І. Чендей).
Словник української мови (СУМ-20)