понизовець
ПОНИЗО́ВЕЦЬ, вця, ч.
Житель понизов'я.
Понизовцю шепнув [чоловічок] на вухо, Зневіри повіяв отруйний дим (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)ПОНИЗО́ВЕЦЬ, вця, ч.
Житель понизов'я.
Понизовцю шепнув [чоловічок] на вухо, Зневіри повіяв отруйний дим (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)