понизовець

ПОНИЗО́ВЕЦЬ, вця, ч. Житель понизов’я.

Понизовцю шепнув [чоловічок] на вухо, Зневіри повіяв отруйний дим (Мал., Звенигора, 1959, 92).

Значення в інших словниках

1. понизовець — понизо́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. понизовець — -вця, ч. Житель понизов'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понизовець — ПОНИЗО́ВЕЦЬ, вця, ч. Житель понизов'я. Понизовцю шепнув [чоловічок] на вухо, Зневіри повіяв отруйний дим (А. Малишко).  Словник української мови у 20 томах