поновлюватися
ПОНО́ВЛЮВАТИСЯ, юється і ПОНОВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ПОНОВИ́ТИСЯ, но́виться; мн. поно́вляться; док.
1. Відроджуватися у кращому вигляді, стані, ставати новим.
В природі силою весни Все оживало й поновлялось (Я. Щоголів).
2. Відтворюватися знову у якійсь кількості, розмірах; поповнюватися.
Природа має величезні поновлюючі сили. Якщо ці сили діють на повну потужність і не підриваються.., переважна більшість багатств природи може поновлюватись (із журн.);
// Народжуватися, заступаючи місце загиблих (про живі істоти).
Никнуть одні покоління, а другі натомість приходять. Так і звірячі породи усі поновляються хутко (М. Зеров).
3. Виявлятися знову.
Цікавість до справи поновилася;
// Здобувати втрачені права, звання, членство, місце в навчальному закладі і т. ін.
Поновитися в університеті.
4. Продовжуватися знову після припинення (про дію, процес, стосунки і т. ін.); відновлюватися.
Свист поновлюється з дужчою силою (Ю. Яновський);
Хлопець вибіг на вулицю. Тут уже знову поновився рух (В. Гжицький);
Балачки поновились (Ю. Яновський);
Не зійшло й чверть години, як човни знову вийшли у відкритий лиман, і осоружне гойдання поновилося з наростаючою силою (С. Добровольський).
5. тільки недок. Пас. до поно́влювати.
На Україні з 1900 по 1917 р. не було збудовано жодного металургійного заводу. Устаткування існуючих заводів .. не поновлювалося, зношувалось і ставало технічно відсталим (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)