понори

ПОНО́РИ, ів, мн. (одн. поно́р, у, ч.), геол.

Природні отвори (в формі тріщин, каналу і т. ін.) на поверхні землі.

Там, де поверхня вапняків або гіпсів вкрита численними понорами та лійками, місцевість являє собою голу кам'яну пустелю (із журн.).

Значення в інших словниках

1. Понори — Поно́ри множинний іменник населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. понори — -ів, мн. Природні отвори, через які відбувається поглинання поверхневих вод.  Великий тлумачний словник сучасної мови