поношений
ПОНО́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до поноси́ти.
2. у знач. прикм. Не новий, потертий (про одяг), стоптаний (про взуття).
Він [Хвортуна-Кропивницький] у старенькій свиті і поношеному картузі, зовсім сивий (з мемуарної літ.);
Він [Федь] у поношеному кожушку, розбитих валянках, у ватяній шапці (Ю. Яновський);
Вона [Юля] була у м'яких, червоної шкіри, поношених уже черевичках на низькому каблуці і без панчіх (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)