понтонник

ПОНТО́ННИК, а, ч.

Член команди, яка обслуговує понтон (у 1 знач.).

У роботі Дорошук був справний. Він перший з понтонників оголосив себе ударником (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. понтонник — понто́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. понтонник — -а, ч. Член команди, яка обслуговує понтон (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понтонник — ПОНТО́ННИК, а, ч. Член команди, яка обслуговує понтон (у 1 знач.). У роботі Дорошук був справний. Він перший з понтонників оголосив себе ударником (Донч., II, 1956, 81).  Словник української мови в 11 томах