понікчемніти

ПОНІКЧЕ́МНІТИ, ію, ієш.

Док. до нікче́мніти.

– Ти не дивись, що я тепер така стала, – постаріла, понікчемніла; а замолоду була красива, швидка, весела... і на язик гостра (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. понікчемніти — понікче́мніти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понікчемніти — -ію, -ієш. Док. до нікчемніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понікчемніти — ПОНІКЧЕ́МНІТИ, ію, ієш. Док. до нікче́мніти. — Ти не дивись, що я тепер така стала, — постаріла, понікчемніла; а замолоду була красива, швидка, весела… і на язик гостра (Мирний, III, 1954, 162).  Словник української мови в 11 томах