пообривати
ПООБРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Зірвати все у багатьох місцях.
Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали (Сл. Б. Грінченка).
2. Відірвати багато чого-небудь.
Нашим парубкам пики порозбивають [козаки], оселедці пообривають, всі вечорниці розженуть... (О. Стороженко).
3. розм. Переобтяжуючи, дуже натрудити (руки).
– Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять – носи! (Панас Мирний).
◇ Обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки див. обрива́ти¹;
(1) Пообрива́ти чу́ба (ву́ха, чупри́ну і т. ін.) – те саме, що Обірва́ти чу́ба (ву́ха, чупри́ну і т. ін.) (про всіх або багатьох) (див. обрива́ти¹).
– Прийшли, вчіться, грайтеся, а ні, то я вам усім вуха пообриваю (Л. Юхвід).
Словник української мови (СУМ-20)