пообривати

обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки. 1. кому і без додатка. Переобтяжувати, дуже стомлювати кого-небудь (про фізичну працю або важку ношу). За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана (П. Грабовський); Дівчатка зовсім обірвали їй руки, вона стомилась, її ноги стали важкі (Ю. Збанацький). 2. Виконувати важку фізичну роботу, носити важке; дуже стомлюватися від фізичної праці або важкої ноші; надриватися. Ще нерідко наші жінки обривають руки на важких, нежіночих роботах (З газети); — Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. пообривати — пообрива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пообривати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зірвати все у багатьох місцях. 2》 Відірвати багато чого-небудь. 3》 розм. Переобтяжуючи, дуже натрудити (руки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пообривати — ПООБРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Зірвати все у багатьох місцях. Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали (Сл. Б. Грінченка). 2. Відірвати багато чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. пообривати — ПООБРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зірвати все у багатьох місцях. Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали (Сл. Гр.). 2. Відірвати багато чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
5. пообривати — Пообрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Оборвать (во множествѣ). Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка