пообривати

ПООБРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Зірвати все у багатьох місцях.

Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали (Сл. Гр.).

2. Відірвати багато чого-небудь.

Нашим парубкам пики порозбивають [козаки], оселедці пообривають, всі вечорниці розженуть… (Стор., І, 1957, 101).

◊ Пообрива́ти ву́ха — те саме, що Обірва́ти чу́ба (ву́ха, чупри́ну і т. ін.) (багатьом) ( див. обрива́ти).

— Прийшли, вчіться, грайтеся, а ні, то я вам усім вуха пообриваю (Юхвід, Оля, 1959, 235).

3. розм. Переобтяжуючи, дуже натрудити (руки).

— Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Мирний, III, 1954, 152).

Значення в інших словниках

1. пообривати — пообрива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пообривати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зірвати все у багатьох місцях. 2》 Відірвати багато чого-небудь. 3》 розм. Переобтяжуючи, дуже натрудити (руки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пообривати — ПООБРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Зірвати все у багатьох місцях. Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали (Сл. Б. Грінченка). 2. Відірвати багато чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. пообривати — обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки. 1. кому і без додатка. Переобтяжувати, дуже стомлювати кого-небудь (про фізичну працю або важку ношу). За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана (П.  Фразеологічний словник української мови
5. пообривати — Пообрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Оборвать (во множествѣ). Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка