поокремо
ПООКРЕ́МО, присл., рідко.
Кожний окремо, нарізно.
Тільки спільне порозуміння .. може в кождій громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські (І. Франко);
Чи війна чи інше щось стало на перепоні, так і не зійшлися [Лукія і Дорошенко], так і носять свою любов поокремо (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)