попадя
ПОПАДЯ́, і́, ж.
Дружина попа.
Сікалися і міщани, і купці; залицялися і поповичі, так і попадею не хотіла [Галочка] бути (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Шметелюк:] Це як кому подобається. Хто любить попа, а хто – попадю чи попову дочку (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)