попадя
ПОПАДЯ́, і́, ж.
Дружина попа.
Сікалися і міщани, і купці; залицялися і поповичі, так і попадею не хотіла [Галочка] бути (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Шметелюк:] Це як кому подобається. Хто любить попа, а хто – попадю чи попову дочку (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попадя — попадя́ іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- попадя — -і, ж., розм. Дружина попа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попадя — Або я попадя — курку їсти. Оправдувалася жінка, яку посуджували о крадіж курки, яку з'їла. Коли б нашій попаді та попова борода, то давно б благочинним була. Як би мала власть, то й відчули б її. Попадя би тебе з'їла. Прокляття курці. Приповідки або українсько-народня філософія
- попадя — ПОПАДЯ́ (дружина попа), ПАНІМА́ТКА заст., МА́ТУШКА розм. Величається, мов попадя на весіллі (прислів'я); — Бачите, як паніматка зраділа? То-то! — задоволений, злазить з воза отець Миколай (М. Словник синонімів української мови
- попадя — Попадя́, -ді́, -де́ю, -па́де! попа́ді, попа́дь, -па́дям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- попадя — ПОПАДЯ́, і́, ж. Дружина попа. Сікалися і міщани, і купці; залицялися і поповичі, так і попадею не хотіла [Галочка] бути (Кв.-Осн., II, 1956, 314); [Шметелюк:] Це як кому подобається. Хто любить попа, а хто — попадю чи попову дочку (Мик., І, 1957, 230). Словник української мови в 11 томах
- попадя — Попадя́, -ді ж. 1) Попадья, жена священника. Уповала, мамцю, на керею, думала бути попадею. Мет. 237. 2) Рыба Rhodeus amarus. Вх. Пч. II. 20. Словник української мови Грінченка