попахкувати

ПОПА́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Пахкати час від часу.

Тихо попахкувала пухка прохолодна пилюка під гарячими ногами (О. Гончар);

Одноманітно, немов рахуючи краплі, попахкував десь нафтовий двигун (С. Скляренко).

2. що, чим. Пахкаючи, палити люльку, цигарку і т. ін.

Замість старого знайомого сидів інший і попахкував довгу люльку (Мирослав Ірчан);

– Ні, ні, до чого я веду? – говорив Кужель, попахкуючи товстою цигаркою і кривлячись від уїдливого диму (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. попахкувати — попа́хкувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попахкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Пахкати час від часу. 2》 перех. і неперех., чим. Пахкаючи, палити люльку, цигарку і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попахкувати — I. КУРИ́ТИ що і без додатка (цигарку, люльку тощо), ПАЛИ́ТИ, СМАЛИ́ТИ розм.; КАДИ́ТИ чим і без додатка, ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) чим і без додатка, розм. (часто, довго, з азартом); ПОКУ́РЮВАТИ розм., РОЗКУ́РЮВАТИ розм., ПОПА́ХКУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. попахкувати — ПОПА́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех. Пахкати час від часу. Тихо попахкувала пухка прохолодна пилюка під гарячими ногами (Гончар, Таврія, 1952, 368); Одноманітно, немов рахуючи краплі, попахкував десь нафтовий двигун (Скл., Хазяїни, 1958, 37).  Словник української мови в 11 томах