попереджати
ПОПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОПЕРЕ́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що.
1. Наперед повідомляти кого-небудь про щось.
Бувало й таке, що Бронко попереджав, що сьогодні в нього термінова робота і він затримається в друкарні (Ірина Вільде);
– Багато я вам не покажу, заздалегідь попереджую (Ю. Смолич);
– Отож іще звичка в людини! Як вітер, влетів, і готуй йому торбу. Не міг днів за три попередити (Ю. Збанацький);
// Сповіщати що-небудь комусь передусім, перш за все.
– А вас військовий якийсь чекає, – відчинивши Діденкові двері, попередила покоївка Даша (А. Головко);
Я хочу попередити, що те, про що я говорив і далі говоритиму, я роблю од щирого серця (Остап Вишня);
// Вказувати на що-небудь; означати що-небудь.
Пронизливо свистів пароплав, попереджаючи про скоре відплиття (О. Полторацький);
Великий щит на обочині шосе попередив: “До міста Косопілля – 5 км” (М. Зарудний);
// Застерігати кого-небудь від чогось.
За дверима кашлянув [Карімбаєв], попереджаючи, і пройшов повз очманілого Синявіна (Іван Ле);
– Пішов [Любчик] напився води, а потім до рольганга. Люди кричали, попереджували, а він біля самого краю йшов. Чи посковзнувся, чи знепритомнів... (А. Хижняк);
// Наказувати, пропонувати зробити що-небудь.
Кілька чоловік послали по всіх вулицях попереджувати, щоб не світили в хатах (М. Трублаїні);
Воронцов незабаром відпустив подоляка, не наклавши ніякого стягнення. Однак серйозно попередив, щоб надалі Хома не брався розподіляти землю, яка йому не належить (О. Гончар);
// Висловлювати погрозу.
[Оксана:] Попереджаю всіх: хто спробує вчинити самосуд, того розстріляє комітет (О. Корнійчук);
При всіх попередив [Левко Іванович]: – Хоч ти, Єгипто, й механізатор широкого профілю, .. але – шануйся: ще один лівак – і вилетиш аж за космос! (О. Гончар).
2. Своєчасними заходами запобігати здійсненню або виникненню чого-небудь, перев. небажаного.
Розумне поєднання праці з активним відпочинком на основі гігієнічних вимог попереджує виникнення втомлюваності (з наук. літ.);
Горничну, обстригши і вимазавши голову дьогтем, – вигнали з двору. Те ждало в дворі Мотрю, та Мотря попередила. Вона так укоськала пана, що ще Йосипенкові дісталося (Панас Мирний).
3. Передувати чому-небудь.
Висока полонина над селом помалу просвітлюється тим слабим, червоним світлом, що попереджає світ сонця (І. Франко);
Всі ринуть туди, де хмарою в'ється чорний дим, попереджаючи хвилі полум'я... (М. Коцюбинський);
// кого. Здійснювати що-небудь раніше від когось.
Прокуратор кидається піддержувати її, але Меценат попереджає його, надівши Нерісі намисто на шию і тим самим рухом піддержавши її (Леся Українка);
– Ми починаємо бій о шостій ранку – попередимо ворога на дві години (Ю. Яновський);
// кого. Здійснювати рух, яку-небудь дію швидше від когось; випереджати.
То вона швиденько йде, нас попереджаючи, то вона одстане... (Марко Вовчок);
Починаються випередки. Скакать мусили до шести верстов. Хто попередить, той бере коня (з наук.-попул. літ.);
// що. Розвиватися швидше від чого-небудь.
Тепер так дійсність переплетена з казкою, так попередила її, що всякого сподіватись можна... (Дніпрова Чайка);
// З'являтися швидко, блискавично, один поперед одного.
Ціле море спогадів налинуло до мене, один одного попереджаючи (С. Васильченко);
// Пришвидшувати здійснення чого-небудь.
От і тепер, для того проблематичного загального добра, він силоміць попередив неминуче, правда, для Замфіра лихо, скривдив цілу родину (М. Коцюбинський).
(1) Суво́ро попере́дити – накласти стягнення – один із видів адміністративного, партійного і т. ін. покарання.
За систематичні запізнення на роботу суворо попередити.
Словник української мови (СУМ-20)